Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
полюбляти — дієслово недоконаного виду розм … Орфографічний словник української мови
любити — I 1) (відчувати глибоку відданість, прихильність, симпатію до кого / чого н.), жалувати, дихати (ким чим), полюбляти, долюблювати; обожнювати, боготворити, божествити (надмірно захоплюватися ким, схилятися перед ким н.) 2) (мати нахил, потяг до… … Словник синонімів української мови
залюблювати — юю, юєш і залюбля/ти, я/ю, я/єш, недок., залюби/ти, люблю/, лю/биш; мн. залю/блять; док., перех. і без додатка, перев. із запереч. не, розм. 1) Любити кого , що небудь. 2) Полюбляти що небудь робити … Український тлумачний словник
празнувати — ую, уєш, недок., перех. 1 неперех., розм., рідко. 1) Те саме, що святкувати. 2) кого, перен. Шанувати, полюбляти … Український тлумачний словник
прилюбляти — я/ю, я/єш, недок., прилюби/ти, люблю/, лю/биш; мн. прилю/блять; док., перех., діал. 1) Закохувати в себе кого небудь. || Викликати захоплення, замилування; зачаровувати своєю красою (про що небудь). 2) тільки недок. Любити що небудь; полюбляти … Український тлумачний словник
